Час летить просто шалено...
Сьогодні моїй крихітці, моїй коханій Настусі вже п'ять місяців :)
Здавалося от тільки ми приїхали з пологового, от тільки вона почала тримати головку, тільки-тільки була зовсім крихітна (зараз вже досить така росленька :)), а вже сміється так дзвінко "по дорослому" :) Вже скоро почнем сидіти, впевнено стоїмо на витягнутих руках коли пасем коні, перевертаємся з боку на бік, знімаєм шкарпетки :), тягнемо за волосся маму і татка, деякі забавки вже стали улюбленими, гризем все підряд, чекаємо на перший зубчик...
Вона для мене просто міні Всесвіт, який заповнює кожен день, кожну хвилинку, весь час запитую себе - "як я жила без цього маленького дива?", відповідь тільки одна - "а ніяк" - сіро, нецікаво, просто якось сухо.
Тепер дім вдосталь наповнений дзвінким пищанням (іноді і капризами - а як же без того :)), сміхом і класним настроєм щодня.
Це ж так неймовірно, коли вона простягає до тебе ручки, очима водить за тобою і кожним твоїм рухом, сміється у відповідь і намагається відворити твої рухи, заспокоюється в тебе на руках, солодко засинає біля циці....
Почала щось таке собі говорити трохи на своїй пташиній мові :), навіть якесь "мем-мем-мем" проскакує (я себе тішу, що то бета версія "мама" :))
Кожен день - нові пригоди, щось нове і цікаве, щось смішне. Ніколи не набридає, ніколи не скучно, ніколи не сумно.
Звичайно що бувають і важкі дні чи ночі, але це все забувається, залишаються тільки приємні і милі серцю спогади :)
Вчора отримала купу похвали від своєї бабці (були в гостях трохи) - "як ти все встигаєш сама? як все знаєш і як впевнено робиш біля дитинки" - я аж зашарілась - почути таке від бабці - просто найвища нагорода :)
(бабця не знає що зараз є багато помічників - як от інтернет, подруги з досвідом, в яких можна щось спитати, сучасна техніка...) :)
Одним словом ми рухаємось досить швидко, рости моя донечко, мій маленький ангелик. Люблю тебе ніжно :)
