Ніколи не думала, що буду таке писати.... завжди боялась втрати близьких людей....
Сьогодні, 13 серпня пізно ввечері не стало мого дідуся.....
В мене не було батька, так склалося життя, і саме дідусь заміняв мені його коли це було найбільш потрібно - в дитинстві і ранній юності.
Я провела свої 12 років з ним і бабусею, так, багато сумувала за мамою, чекала її приїздів і трохи заздрила одноліткам, але ні на хвилинку не шкодувала, і зараз, оглядаючись назад - не шкодую ні на мить. Це були мої кращі роки.... вони обоє (і бабця і дідусь) оберігали мене просто як два ангели. Заповнювали весь мій простір, намагались зробити все для мене якнайкраще.
Пишу і плачу бо здається якраз зараз він стоїть коло мене і торкається плеча... я знаю, що він знає....
Я мала б бути коло нього зараз там, але мушу бути зі своєю крихіткою, з маленьким дивом, яке зараз спить і бачить кольорові сни.
І від безвиході, мушу писати,
Я думаю він мені пробачить...
Якраз вчора їхала від мами і зайшла в кімнату попрощалась з ним....ридала і просила вибачення за все, що сказала чи не сказала, зробила чи не зробила...
А любила дуже, страшенно просто, і пам'ятатиму завжди.
Він був для мене героєм
З таким запалом слухала його воєнні часи, його життєві історії, засинала під ті розповіді будучи дитиною.
Здається ніхто так не переживав за мене коли хворіла малою, а хворіла часто. Сидів біля мене, тримав за руку, розказував всякі небилиці, співав навіть....
Директор школи в минулому, часом трохи строгий, любив дітей, вчителів, поважав, цінував, рахувався з думками. Правильний і добрий, такою виховав і мене..., вчив бути сильною, відбиватись від ударів життя, вчив думати, аналізувати і робити висновки.
Закриваю очі зараз і кружляю з ним на своєму весіллі, здається от зовсім недавно.....
Так хочеться описати все-все, всі вечори і розповіді під лампою, всі ранки, коли возив до школи, всі літні дні і вечори, і кошики яблук в садку, всі свята, пісні, здається от-от все вислизає кудись, і забуду...
Але ні - спогади завжди триматимуть тих хто не з нами. Все пам'ятатиму, все пригадаю з любов'ю, інакше просто не може бути.
Спи спокійно, мій дідусику, вічна тобі пам'ять..........
Світла пам'ять... Хай з Богом спочиває! Але якщо хочеться ті спогади писати, - пиши.. Це будуть радісні і теплі тексти.
ВідповістиВидалитиСпасибі! Так, писати легше...
ВідповістиВидалити